Тітушки зі «Стоп Корупції»
Історія успіху: від союзу із серійним вбивцею — до контролю за Міноборони
До складу експертів при МО увійшли персонажі, які шляхом тиску на суд досягли звільнення ватажка ОЗУ, засудженого до довічного ув’язнення. Самі ж ці «експерти» називали кілера членом своєї організації.
Новина про те, що міністр оборони Олексій Резніков включив до громадських працівників, які працюватимуть над створенням антикорупційної ради, представників «Стоп корупції», вразила співгромадян. Достатньо почитати коментарі під постом міністра:
Схоже, мова про «шарашкину контору», широко відому виконанням брудних «замовлень», шантажем та рейдерськими атаками.
Як вона потрапила в МО? Ким складався список антикорупціонерів? Хтось цікавився їхнім послужним списком? Ми розповімо про конкретні ситуації, щоб у пана Резнікова з’явився шанс виправити помилку.
1. “Поверніть наші гроші”, або: Хто звільнив Смолія
Мабуть, розпочати розповідь про досягнення гоп-стоп антикорупціонерів варто не за хронологією, а за важливістю втручання у політико-економічне життя країни. Дивно, як швидко ми забуваємо навіть про найзнаковіші події та лінуємося робити висновки, після чого заходимо на нове коло топтання по граблях.
А давайте згадаємо листопад 2019 року.
Потужні динаміки стояли тоді біля будівлі Нацбанку, виригаючи пісні совкового репертуару, і зрідка перериваючись на не менш беззмістовні плювки у мікрофон ведучих. Скажені децибели виносили мізки не лише працівникам НБУ, вони заважали роботі установ в урядовому кварталі. Бомжі, провінційні студенти, «бабусі Черновецького», готові на багато чого за сотню гривень. Ті що зібралися під банком, поняття не мали: заради чого вони тут, але штовхалися на Інститутській з ранку до ночі.
Незалежність цієї банківської установи – умова співпраці України з МВФ, Зеленський кілька разів повторював, що не має претензій до голови НБУ, але фейкові пікетувальники не розходилися.
А їхні ляльководи посилили психологічний терор пікетами біля будинків голови НБУ Якова Смолія та його заступника Катерини Рожкової.
Нарешті, 27.11.19 з’явилася перша заява НБУ:
«Кілька тижнів триває атака на Нацбанк у формі замовних спекуляцій та наклепів у ЗМІ, проплачених мітингів під стінами НБУ та навіть спроби насильницького вторгнення в НБУ «тітушками». Ми вважаємо, що цей тиск на НБУ здійснює олігарх і ексвласник “ПриватБанку” Ігор Коломойський, який заборгував державі $5,5 млрд, — йшлося у заяві. — Мета атаки: створити керований інформаційний хаос, щоб: дискредитувати НБУ та реформу з очищення банківського сектора, змінити керівництво та в майбутньому вдатися до ручного управління НБУ; уникнути відповідальності та необхідності повертати державі виведені з “ПриватБанку” кошти; перешкодити співпраці України з міжнародними партнерами і насамперед МВФ, який підтримує позицію держави в тому, що колишні власники збанкрутілих банків мають повернути державі кошти»:
У НБУ звернули увагу, що для участі у пікетах під стінами банку доставили “кріпаків” Коломойського з «Нікопольського заводу феросплавів». Дещо раніше згаданий олігарх заявив, що «ПриватБанк» йому повернуть з вибаченнями найближчим часом. Таким чином, замовник ганебного «шоу» на Інститутській не викликав сумніву: Ігор Коломойський.
Але хто ж організував огидну акцію?
Відповідь надійшла тоді ж, і знову від НБУ: «замовлення» Коломойського виконала громадська організація «Стоп корупції», яка була виключена у вересні 2018 року з Глобальної мережі журналістів розслідувачів (GIJN) через непрофесіоналізм та конфлікт інтересів. Цю деталь окремо наголошували в офіційній заяві НБУ. А підтвердження – на відео нижче: логотип «Стоп Корупції» був у обложеного банку удосталь:https://www.youtube.com/embed/amROKIw6158
Результат заходу:
Яків Смолій таки пішов у відставку. Залишилася його заступниця, якій «стопкорівці» дошкуляли вдома:
“Спроби нас залякати рекетирськими методами 90-х років не пройдуть”, – писала Рожкова.
