Як порив вітру започаткував одну з найбільших телеком-будівель століття

07/09/2022

Стихія, що бушувала в штатах в 2012 році, влаштувала настільки масштабні руйнування телекомунікаційної інфраструктури, що буквально спровокувала світових IT-гігантів об’єднатися і почати чи не найбільше телекомунікаційне будівництво за всю історію розвитку інтернету.

На дворі була золота осінь 2012 року у Нью-Джерсі. Директор підрозділу Microsoft, який відповідає за глобальну мережеву стратегію, Френк Рей відпочивав удома зі своєю сім’єю, коли несподіваний сильний порив вітру з коренем вирвав дерево перед будинком і, піднявши в повітря автомобіль, припаркований у дворі, вдарив його в будинок. У цей момент стало ясно, що ураган Сенді, який уже наробив галасу на Східному узбережжі штатів, прибув до Джерсі, щоб влаштувати тут хаос, як після шаленої студентської вечірки в одній з американських кінокомедій.

На той момент Сенді вже не першу добу не сходив із передовиць новин і Рей хотів повідомити своїх родичів, які живуть у Європі, про те, що з ним та його родиною все гаразд. Але «на жаль і ах» – інтернет не працював. Згодом цей, здавалося б, рядовий випадок для регіонів з ураганною активністю, став вагомим поштовхом до початку однієї з найбільших телекомунікаційних будівництв за всю історію розвитку інтернету.

Ураган Сенді залишив про себе в американців багато гірких спогадів, вбивши кілька сотень людей і завдавши руйнувань на десятки мільярдів доларів.

Після його пригод у руїнах лежало все Східне узбережжя штатів. Небувалу за своїми масштабами шкоду стихія завдала і телекомунікаційній інфраструктурі. Дротовий та бездротовий інтернет у регіоні був відсутній протягом декількох днів. Повені порушували роботу дата-центрів, через що не працювали сайти, порушилася робота різних сфер життєдіяльності від електронної торгівлі до інтернет-ЗМІ. Все це справило сильний вплив на трансатлантичні комунікації, які пов’язують деякі з найбільших світових економік.

В результаті розгулу Сенді, зв’язок між Північною Америкою та Європою різко деградував і перебував у такому стані кількох годин. Однак завдяки шторму вдалося виявити потенційну проблему, яка полягала в консолідації трансатлантичних інтернет-кабелів, що мають включення, переважно, у Нью-Йорку та Нью-Джерсі, що робить телекомунікаційну інфраструктуру вкрай уразливою перед випадковими катаклізмами.

Події осені 2012 вплинули на провідні уми світових IT-гігантів. Усвідомлення того, що ще один подібний шторм може просто зруйнувати канал зв’язку через Атлантику, змусило їх серйозно задуматися. Періодичні зустрічі та обговорення представників IT-гігантів на галузевих заходах призвели до об’єднання інженерної думки та технічної бази для збільшення надійності трансатлантичних каналів глобального зв’язку.

Так, Microsoft і Facebook домовилися про партнерство у розробці та впровадженні підводного кабелю довжиною 6000 миль, який би з’єднував місто Вірджинія-Біч у США та місто Більбао в Іспанії. Пізніше до партнерства приєдналася «дочка» оператора Telefonica – глобальна телекомунікаційна інфраструктурна компанія Telxius. Вона взяла на себе завдання щодо управління процесом будівництва та експлуатації кабелю. Назвати його вирішили гарним словом Marea (Прилів).

Так було започатковано найбільше телекомунікаційне будівництво за всю історію розвитку інтернету. Щоб підтвердити це твердження, слід повернутися більше століття тому і поглянути на історію розвитку трансатлантичної мережі зв’язку.

Перші боязкі спроби прокладання кабелю через океан було здійснено 1857 року. Однак перший трансатлантичний телефонний кабель швидко порвався.

Через рік підводний кабель з’явився між островами Валентія і Ньюфаундленд, але вже у вересні він вийшов з ладу. У 1864 році почалося укладання 5100 км кабелю з поліпшеною ізоляцією, як кабелеукладача було вирішено задіяти найбільше судно тих часів – британський пароплав “Грейт Істерн”. 31 липня 1865 року під час укладання стався обрив кабелю.

Сцена обриву кабелю на “Грейт-Істерні”

Лише у 1866 році з другої спроби вдалося вкласти кабель, який забезпечив довготривалий телеграфний зв’язок між Європою та Америкою. Цікаво відзначити, що обірваний в 1865 кабель був виявлений, після чого скріплений з відсутнім фрагментом і зміг успішно функціонувати. З того часу кабельна інфраструктура поширилася по всьому світу, а там, куди не зміг проникнути провід, панує супутниковий зв’язок.

Мабуть, останнім до початку будівництва Marea глобальним рядком було прокладання кабелю FASTER із США до Японії. По ньому можна передавати до 60 Тбіт даних за секунду — на момент запуску він був найшвидшим. Однак, можливості Marea у рази більші.

Будівництво Marea розпочалося у серпні 2016 року. Через півтора року кабель готовий до відправки перших пакетів інтернет-трафіку.

Максимальна пропускна спроможність Marea становить 160 Тбіт/c. Кабель розроблено для взаємодії з різними мережевими пристроями. Завдяки новому «відкритому» дизайну Marea може розвиватися за допомогою технологій, забезпечуючи максимальну продуктивність і для нинішніх, і для майбутніх користувачів.

Технологія прокладання кабелю стандартна для таких проектів. Спеціальний корабель із котушкою, де намотаний кабель, прокладає його дном океану. У цій роботі задіяні сотні робітників та інженерів, а водолази мають контролювати якість укладання Marea на невеликих глибинах.

Кабель знаходиться на глибині до 3350 метрів, а його діаметр приблизно в півтора рази більше, ніж у звичайного садового шланга. Усередині розташовано вісім пар оптичного волокна, яке захищене шаром міді та твердого пластику. Нарешті, зовні кабель покритий водостійкою гумою. Деякі ділянки кабелю, розташовані ближче до берега, закопані в ґрунт, щоб захистити кабель від діяльності рибальських судів, але протягом більшої частини його маршруту кабель відкрито лежить на дні океану.

Кабель настільки важкий, що тягнути берегом його доводиться з допомогою ковша екскаватора. Так іспанські робітники відправляють Marea в далеку дорогу, прямо до східних берегів американського континенту, де він має бути приєднаний до хаба в місті Вірджинія-Біч.

Marea на сьогодні є найпотужнішим підводним кабелем, що перетинає Атлантику. Він може забезпечити швидкість до 160 терабіт на секунду. Це більш ніж у 16 мільйонів разів швидше, ніж середнє домашнє інтернет-з’єднання, з можливістю одночасних потоків 71 мільйон відео високої чіткості. Крім того, точка посадки Marea в Більбао забезпечує зручний шлях до мережевих хаб в Африці, на Близькому Сході та в Азії, а її величезна пропускна спроможність допоможе задовольнити зростаючий попит на інтернет та хмарні сервіси.

Як підкреслюють експерти, у сучасному світі зростає кількість додатків, пов’язаних із високоякісним відеоконтентом, а отже, всі розвинені країни мають бути підключені до високопродуктивної інфраструктури з високою пропускною здатністю. Завдяки своєму унікальному маршруту, цей кабель зможе покращити передачу трафіку для всього світу.

Найближчою перспективою Marea буде найважливішим маршрутом для транскордонних потоків даних між Сполученими Штатами та Європою. Очікується, що потоки трансатлантичних даних продовжуватимуть зростати, оскільки все більше споживачів використовують мобільні смарт-пристрої для доступу до інтернету.

Цікаво, що Mareа вже почав змінювати світ навколо себе. Так, Північна Вірджинія, яка вже давно є одним із основних інтернет-центрів обробки даних у світі, вже чекає на серйозну диверсифікацію міської економіки. Як вважають посадовці Вірджинії-Біч, Marea дозволить перетворити портове місто на цифровий порт. Крім того, разом із Marea у місто вже прийшли перші великі інвестиції. Іспанський металургійний гігант Sanjo інвестував 17,5 мільйонів доларів у будівництво нового заводу у Вірджинії-Біч. Завод буде служити філією штаб-квартири Sanjo у Барселоні та дозволить йому краще обслуговувати великих клієнтів.