Як роками дурити державу, інвесторів і водіїв: Особливості “тіньового” паливного бізнесу по-українськи
У Києві роками існує “тіньовий” бізнес, пов’язаний із торгівлею пальним. Попри численні кримінальні справи, кільком “підприємцям” вдається не лише недоплачувати податки і продавати водіям пальне сумнівного походження, а й дурити інвесторів, які готові будувати легальний бізнес
“Мій бізнес пов’язаний з пальним. Можна сказати, що я молодший партнер великих мереж АЗС. Конкретно мені належить ПП “Стисан” – це мінімаркети на АЗК: кава, напої, пиріжки, хот доги, ось ця вся кухня. А великі оператори – це бренд і місце, де можна працювати”, – розповідає підприємець Кирило Стрельченко.
У 2019 році він замислився над розширенням бізнесу. Тоді ж від знайомих він дізнався, що власники невеликої мережі із шести автомобільних газозаправних станцій у Києві шукали інвестора, щоб збудувати замість своїх АГЗС повноцінні сучасні заправки. Так Стрельченко познайомився із Сергієм Сарановим.
“План був такий: зробити “білі”, легальні, красиві комплекси. Він показав мені об’єкти. Фактично на цих ділянках стояли “бочки” і “будочки”, але для будівництва повноцінних АЗС не вистачало потрібних документів. Мені пообіцяли, що документи зроблять. Але самі об’єкти в хороших місцях, тому я подумав, що треба брати”, – каже Стрельченко.
Автор: Василь Мельник
У Києві роками існує “тіньовий” бізнес, пов’язаний із торгівлею пальним. Попри численні кримінальні справи, кільком “підприємцям” вдається не лише недоплачувати податки і продавати водіям пальне сумнівного походження, а й дурити інвесторів, які готові будувати легальний бізнес.
Як інвестувати у легальні заправки і ледь не втратити все
“Мій бізнес пов’язаний з пальним. Можна сказати, що я молодший партнер великих мереж АЗС. Конкретно мені належить ПП “Стисан” – це мінімаркети на АЗК: кава, напої, пиріжки, хот доги, ось ця вся кухня. А великі оператори – це бренд і місце, де можна працювати”, – розповідає підприємець Кирило Стрельченко.
У 2019 році він замислився над розширенням бізнесу. Тоді ж від знайомих він дізнався, що власники невеликої мережі із шести автомобільних газозаправних станцій у Києві шукали інвестора, щоб збудувати замість своїх АГЗС повноцінні сучасні заправки. Так Стрельченко познайомився із Сергієм Сарановим.
“План був такий: зробити “білі”, легальні, красиві комплекси. Він показав мені об’єкти. Фактично на цих ділянках стояли “бочки” і “будочки”, але для будівництва повноцінних АЗС не вистачало потрібних документів. Мені пообіцяли, що документи зроблять. Але самі об’єкти в хороших місцях, тому я подумав, що треба брати”, – каже Стрельченко.
Він пригадує, що багато відомих мереж АЗС в Україні колись починалися з таких “бочок”, але з часом розбудували сучасну інфраструктуру, тому такий план видавався реальним і перспективним.
“Знаєте, майже всі колись з цього починали, але з часом почали будувати сучасні АЗК, прозорий бізнес. Зараз – це солідні компанії, великі платники податків. І ось таку ж історію хотілося повторити”, – пояснює підприємець.
Вже у листопаді того ж року Стрельченко з новими партнерами уклав договір про співпрацю. За його умовами, він отримав по 50% у шести фірмах, які належали родинам Сергія Саранова і Володимира Гаркуші. Кожна з них мала у власності “будочку” – тобто приміщення операторної площею 20-30 кв.м.
Натомість підприємець, відповідно до умов угоди, вніс першу інвестицію – набагато більше $100 тисяч. За ці кошти партнери мали оформити всю дозвільну документацію для будівництва сучасних АЗК на шести ділянках.
За даними у системі YouControl, Володимир Гаркуша та Сергій Саранов, а також їх близькі родичі, є засновниками і співвласниками десятків компаній, частина з них зареєстровані у Києві за однією адресою (провулок Бастіонний, 9), а керує ними Євгенія Гоголь.
Володимир Гаркуша – колишній високопосадовець податкової міліції, серед іншого – він засновник і голова громадської організації “Асоціація ветеранів податкової міліції”.
Сергій Саранов називає себе президентом міжнародного благодійного фонду преподобного Сергія Радонежського, а також головою громадської організації “Голос України”.
На місцевих виборах восени 2020 року Саранов балотувався до Київської облради від партії “Перемога Пальчевського”. У 2019 році він балотувався до Верховної Ради в окрузі №212 як самовисуванець, проте зайняв останнє місце з-поміж кандидатів, набравши лише 93 голоси.
Журналісти “Слідства.Інфо” писали про Сергія Саранова як про захисника нелегального будівництва храму так званої “УПЦ московського патріархату” на Подолі у Києві. Тоді ж з’ясувалося, що Саранов – помічник народного депутата від “Слуги Народу” Олега Семінського. Сам Семінський у розмові із журналістами такого помічника пригадав не одразу і обіцяв його виключити, але на сайті Верховної Ради Саранов досі вказаний у переліку помічників нардепа.
Автор: Василь Мельник
У Києві роками існує “тіньовий” бізнес, пов’язаний із торгівлею пальним. Попри численні кримінальні справи, кільком “підприємцям” вдається не лише недоплачувати податки і продавати водіям пальне сумнівного походження, а й дурити інвесторів, які готові будувати легальний бізнес.
Як інвестувати у легальні заправки і ледь не втратити все
“Мій бізнес пов’язаний з пальним. Можна сказати, що я молодший партнер великих мереж АЗС. Конкретно мені належить ПП “Стисан” – це мінімаркети на АЗК: кава, напої, пиріжки, хот доги, ось ця вся кухня. А великі оператори – це бренд і місце, де можна працювати”, – розповідає підприємець Кирило Стрельченко.
У 2019 році він замислився над розширенням бізнесу. Тоді ж від знайомих він дізнався, що власники невеликої мережі із шести автомобільних газозаправних станцій у Києві шукали інвестора, щоб збудувати замість своїх АГЗС повноцінні сучасні заправки. Так Стрельченко познайомився із Сергієм Сарановим.
“План був такий: зробити “білі”, легальні, красиві комплекси. Він показав мені об’єкти. Фактично на цих ділянках стояли “бочки” і “будочки”, але для будівництва повноцінних АЗС не вистачало потрібних документів. Мені пообіцяли, що документи зроблять. Але самі об’єкти в хороших місцях, тому я подумав, що треба брати”, – каже Стрельченко.
Він пригадує, що багато відомих мереж АЗС в Україні колись починалися з таких “бочок”, але з часом розбудували сучасну інфраструктуру, тому такий план видавався реальним і перспективним.
“Знаєте, майже всі колись з цього починали, але з часом почали будувати сучасні АЗК, прозорий бізнес. Зараз – це солідні компанії, великі платники податків. І ось таку ж історію хотілося повторити”, – пояснює підприємець.
Вже у листопаді того ж року Стрельченко з новими партнерами уклав договір про співпрацю. За його умовами, він отримав по 50% у шести фірмах, які належали родинам Сергія Саранова і Володимира Гаркуші. Кожна з них мала у власності “будочку” – тобто приміщення операторної площею 20-30 кв.м.
Натомість підприємець, відповідно до умов угоди, вніс першу інвестицію – набагато більше $100 тисяч. За ці кошти партнери мали оформити всю дозвільну документацію для будівництва сучасних АЗК на шести ділянках.
За даними у системі YouControl, Володимир Гаркуша та Сергій Саранов, а також їх близькі родичі, є засновниками і співвласниками десятків компаній, частина з них зареєстровані у Києві за однією адресою (провулок Бастіонний, 9), а керує ними Євгенія Гоголь.
Володимир Гаркуша – колишній високопосадовець податкової міліції, серед іншого – він засновник і голова громадської організації “Асоціація ветеранів податкової міліції”.
Сергій Саранов називає себе президентом міжнародного благодійного фонду преподобного Сергія Радонежського, а також головою громадської організації “Голос України”.
На місцевих виборах восени 2020 року Саранов балотувався до Київської облради від партії “Перемога Пальчевського”. У 2019 році він балотувався до Верховної Ради в окрузі №212 як самовисуванець, проте зайняв останнє місце з-поміж кандидатів, набравши лише 93 голоси.
Журналісти “Слідства.Інфо” писали про Сергія Саранова як про захисника нелегального будівництва храму так званої “УПЦ московського патріархату” на Подолі у Києві. Тоді ж з’ясувалося, що Саранов – помічник народного депутата від “Слуги Народу” Олега Семінського. Сам Семінський у розмові із журналістами такого помічника пригадав не одразу і обіцяв його виключити, але на сайті Верховної Ради Саранов досі вказаний у переліку помічників нардепа.
“Фірми ми перевірили і тоді якихось очевидних проблем не було. Відсутність майна та діяльності на цих ТОВках пояснювали досить просто: “зробимо дозвільні документи і будемо здійснювати діяльність та заводити майно через них”. На словах мені обіцяли дозвільну документацію, договори оренди на землю, ліцензії. Я повірив – і вклав перший транш. Після цього я став співвласником шести ТОВок і директором у кількох із них. Але ніяких дозволів я так і не побачив”, – каже Стрельченко.
За його словами, спочатку партнери пояснювали затримку з оформленням дозволів початком карантину через пандемію коронавірусу, а згодом почали казати, ще грошей не вистачає. Стрельченко пригадує, що спочатку додав ще $80 тисяч і отримав від партнерів перші дозвільні документи. Але вони виявилися підробленими.
“Дивіться, дали ось цей сертифікат ДАБІ на будівництво АЗС, юристи його перевірили, а він не б’ється. Немає такого номера, тобто він виявився підробленим. Коли я запитав, у чому справа, у відповідь почув від Саранова: “Це юристи щось переплутали. Справжні документи будуть, але треба ще $150 000”, – розповідає підприємець.
ін додає, що тоді вже почав побоюватися, що нові партнери можуть виявитися шахраями, тому цей внесок вже оформили у вигляді позики, посвідченої нотаріально.
“Я дав їм шанс – до жовтня 2021 року. В результаті – ані документів, ані повернення коштів. І, звісно, жодного реального бізнесу. Мене просто годували обіцянками”, – обурюється Стрельченко.
Тому він подав позов про стягнення боргу. А згодом виявив, що після цього партнери почали намагатися позбавити його власності – частки в розмірі 50% у шести фірмах, які він отримав в обмін на інвестицію.
“Просто почали мене викидати і зі співвласників, і з директорів, і з усього. Тільки у двох ТОВках, де я був директором, ми вчасно побачили ці дії, і почали оскаржувати”, – каже підприємець.
За його словами, партнери просто підробляли підписи на протоколах зборів учасників ТОВ про зміну власності. Кожен з цих випадків оскаржується у судах та через розслідування в кримінальних провадженнях. В одному з процесів вже є експертиза, яка підтвердила підробку його підпису, зауважує Стрельченко. Але кримінальні розслідування, які вимагають проведення експертиз, тривають роками навіть на стадії досудового розслідування, додає він.
Ще у двох компаніях – ТОВ “Електроенерджі” та ТОВ “Електромобіл”, де Стрельченко був директором, його так само намагалися позбавити посади та власності на частку. Проте у цих випадках Міністерство юстиції підтвердило порушення, скасувало реєстраційні дії і відновило Стрельченка на посаді директора та як учасника ТОВ – повернуло у власність частку.
“За ці дві компанії ми і боремось, хотілося б повернути хоч щось”, – каже він.
Крім цих справ, Національна поліція розслідує кримінальне провадження, у якому фігурують одразу 9 пов’язаних з родинами Гаркуш і Саранових компаній. За версією слідства, на ці фірми у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно незаконно реєстрували право власності на будівлі та неіснуючі АЗК за допомогою підроблених документів та “чорних” реєстраторів.
Особливості українського судочинства: Однакові кейси – різні рішення
Юридично схема виглядала наступним чином, пояснює Євгенія Вакуленко – керівниця адвокатського об’єднання “Іголан”, яке супроводжує низку із численних проваджень Стрельченка: родини Гаркуш і Саранових переоформлювали свої частки на підставну особу, і вже за участі цієї особи, за підробленими документами Стрельченка мали позбавити і посади директора, і його частки.
Проте у цих двох випадках із шести задум не вдався через втручання Мін’юсту. Крім того, у підставної власниці відбулися обшуки у межах одного з кримінальних проваджень. Це могло позбавити її бажання здійснювати аналогічні дії щодо ТОВ “Електроенерджі” та ТОВ “Електромобіл”, припускає адвокатка.
Тому частки у цих компаніях знову повернули початковим власникам. При цьому частки двічі переоформлювали через договір продажу, а відповідно до чинного законодавства та статуту товариств, співвласники мають переважне право на купівлю частки, якщо хтось із партнерів захоче її продати.
“Якщо таке право порушено, учасник ТОВ може вимагати в суді переведення на себе прав та обов’язків покупця, це закон. Тому ми подали два позови з такою вимогою щодо ТОВ “Електроенерджі” та ТОВ “Електромобіл”, – пояснює Євгенія Вакуленко.
Втім, попри те, що ситуація в обох випадках ідентична, рішення судів по кожному з них кардинально різні, додає вона.
За позовом щодо ТОВ “Електромобіл” Госпсуд Києва та Північний апеляційний господарський суд позов задовольнили, Верховний Суд наприкінці минулого року повернув справу на повторний розгляд до суду першої інстанції, який знову визнав обґрунтованість вимог позивачів.
Натомість у випадку з ТОВ “Електроенерджі” суд першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовив, наразі справа слухається у Верховному Суді.
На думку Вакуленко, у цьому випадку відповідачам могли допомогти неформальні зв’язки і тиск на суддів.
“Їх точно хтось “дахує”, за чутками – “портновська мафія” у судах. Але це чутки. Хоча інколи якісь чудеса відбуваються у системі авторозподілу справ та просто парад змін складу судової колегії, подекуди за годину до початку засідання. А іноді, судді різко змінюють свою думку прямо в процесі слухання справи”, – зазначає адвокатка.
Крім того, на судові засідання у якості “вільних слухачів” почали з’являтися невідомі особи у військовій формі, які нібито представляють ГО “Голос України”, яку заснували Саранов і Гаркуша. Одного з них вдалося ідентифікувати – це Віктор Малярчук.
Віктор Малярчук здобув публічну відомість у соцмережах після публікації кількох відеороликів, на яких він представляється комбатомз позивним “Кадилак”і розповідає, що “повернувсяабо з-під Бахмуту, абоіз Курська”, а також як учасник ДТП за кермом білого CadillacEscalade.
За офіційними даними, у 1985-1994 роках він працював у МВС, де займався автотранспортним забезпеченням. Наразі є власником і директором ТОВ “Гефест”, що спеціалізується на консультуванні бізнесу. Раніше отримував нагороди від “Міжнародної академії козацтва”, де був “генерал-майором козацтва”.
“Такого тиску, як в цій справі, я не пам’ятаю ніколи і ніде. Наприклад, вони залякували суддю, яка ухвалила рішення у першій інстанції не на нашу користь. Було видно, що її залякали. Цей Малярчук приходив у формі ЗСУ на судові засідання разом із такими ж “вільними слухачами”, підходив до судді, яка ще не встигла вийти з залу після засідання, і їй погрожував. Після судового засідання він неодноразово погрожував мені, інколи разом із Сарановим”, – розповідає Вакуленко.
Вона додає, що через це була вимушена задіяти Раду адвокатів та порушити два кримінальні провадження через втручання у діяльність адвоката. До того ж з’ясувалося, що жодного стосунку до Збройних Сил України Малярчук не має.
“Ніякого відношення до війська він не мав та не має, ми робили запит. Тобто, якісь “тітушки” у формі зі знаками розрізнення, яку вони не мають права носити, приходять у суд і тиснуть на суддю та учасників процесу. За це має бути відповідальність”, – каже вона.
Водночас адвокатка зауважує, що відповідачі усвідомлюють юридичну слабкість своєї позиції, тому у справі безліч штучно створених, підроблених документів.
“Вони подають у справі дві редакції одного і того ж договору: в одній редакції ціна частки 20 тис. грн, в іншій – вже 18,5 млн грн. Потім, усвідомивши свою помилку адвокат Саранова відмовляється від договору, де йдеться про 20 тис. грн, вигадує плутані пояснення щодо двох взаємовиключних редакцій”, – зазначає Вакуленко.
Утім, в одному із процесів суд у підсумку взяв за основу саме поданий відповідачами договір з більшою сумою, але для такої оцінки немає підстав, додає вона.
“Оцінка 50% у одній з ТОВ у 18,5 млн грн розрахована, виходячи з вартості повноцінної АЗС, хоча у власності цих компаній нічого немає, крім “будочки”: відсутня будь-яка діяльність, навіть немає банківських рахунків”, – обурюється адвокатка.
Вона вважає, що таким чином відповідачі вводять в оману суд і намагаються всупереч закону отримати рішення на свою користь.
“Тому, за версією відповідачів, Стрельченко мав би сплатити за переважним правом викупу 18,5 млн, а не 20 тис..грн., як зазначено у позові, бо саме така вартість зазначена в нотаріально посвідченому Акті. Відтак, договір з ціною 20 тис. виглядає більш достовірним ніж договір з ціною в 18,5 млн грн. В одному із судових процесів суддя також дійшла такого висновку, і це рішення набуло законної сили. Із таким підходом суду важко не погодитися”, – додає вона.
До того ж, договір з більшою сумою виявився підробленим, що довела проведена експертиза, стверджує Вакуленко.
“Дуже цікавим виявився факт, що підпис Саранова в договорах з ціною у 18,5 млн грн виявився підробленим, а в договорі з ціною в 20 тис. грн підпис Саранова таки дійсний, він належить саме Саранову”, – демонструє вона висновок експертизи.
Тіньовий паливний бізнес по-київськи: Як працює мережа напівлегальних АГЗС
Кирило Стрельченко розповідає, що у випадку з ТОВ “Електромобіл”, де суди стали на його сторону, він вже почав оформлювати документи для того, щоб створити легальний бізнес. Зокрема, фірма відкрила рахунки і оформила договір оренди земельної ділянки.
Втім, з’ясувалося, що на орендованій його компанією ділянці, працює напівлегальна автомобільна газозаправна станція, пов’язана із колишніми власниками.
“Вони восени минулого року через суд отримали ліцензію на продаж пального саме на цю адресу, надавши начебто договір суборенди земельної ділянки із ТОВ “Електромобіл”. Але ж на той час самого договору оренди просто не було, його не існувало, я це точно знаю. Тобто офіційно оренда на нас, а на ділянці працює заправка, яка отримала ліцензію за підробленими документами”, – дивується Стрельченко.
Він уточнює, що до весни минулого року на цих ділянках працювали АГЗС під брендом Evrogaz, але ця мережа припинила роботу через кримінальну справу про нелегальну торгівлю пальним. Але менш ніж за рік на тих самих ділянках з’явились “бочки” під новим брендом – Neogaz.
“У них був спочатку “Укрритейлгаз”, потім щось інше, потім Evrogaz, тепер Neogaz. І власники ті ж самі, тільки юрособи міняються. Правоохоронці щось одне закривають, поки триває розслідування, вони якось отримують ліцензії на інші компанії, і “бочки” знову працюють”, – пояснює Стрельченко.
За даними видання Enkorr, з травня на місці автогазових заправок, що раніше працювали під брендом Evrogaz, запрацювали АЗС нового оператора – Neogaz. Нові автозаправки розміщені за адресами: просп. Григоренка, 40, вул. Тепловозна, 22-а й просп. Георгія Нарбута, 19-а, ліцензію на реалізацію пального на них отримало ТОВ “ТайкунРітейл”.
За даними у системі YouControl, до березня 2025 року її власницею і директоркою була Євгенія Гоголь – менеджерка цілої низки компаній родин Гаркуш і Саранових. Зараз бенефіціаром і директором цієї компанії вказаний Олександр Щерба. Проте адреса реєстрації фірми залишилася незмінною: Київ, пров. Бастіонний, 9.
Цю компанію зареєстрували у лютому 2024 року. За місяць до цього детективи Бюро економічних розслідувань провели обшуки за тими ж адресами на АЗС, що працювали під брендом Evrogaz, де виявили незаконно виготовлене контрафактне пальне, що не відповідало встановленим стандартам. Однак навіть після обшуків нелегальні заправки продовжували торгувати пальним без будь-яких документів, тому БЕБ у липні 2024 року провів повторні обшуки, арештував обладнання та передав його до АРМА.
За даними судового реєстру, діяльність з роздрібної торгівлі пальним на АЗС під брендом Evrogaz з жовтня 2023 року здійснювало ТОВ “Скайлум Актив”. Компанія так само зареєстрована на Євгенію Гоголь і знаходиться за адресою: пров. Бастіонний, 9.
Дані судового реєстру і профільних ЗМІ свідчать, що оформлені на різні юридичні особи напівлегальні АЗС за цими трьома адресами (просп. Григоренка, 40, вул. Тепловозна, 22-а й просп. Георгія Нарбута, 19-а) існують близько 10 років. У 2016 році вони були оформлені на засноване Сергієм Сарановим ТОВ “Євро-Газ”, керівників якого підозрювали в ухиленні від сплати податків та роботі без дозволівта ліцензій.
У березні 2017 року ці АЗС демонтували, але вже за місяць вони відновили роботу під управлінням нової юридичної особи. Надалі АЗС на цих ділянках неодноразово демонтували, проте вони знову відновлювали роботу. Фактично ТОВки, частку в яких придбав Стрельченко, слугували оболонкою для створення уяви про легальність бізнесу. За інформацією з судових ухвал, цікомпанії здавали в оренду свої “будочки”, які в нелегальній діяльності інших підприємств фігурують як операторські. Втім,ці ТОВки навіть не мають банківських рахунків, тому як вони можуть щось комусь здавати в оренду, невідомо.
“Виходить, навіщо будувати легальний паливний бізнес, якщо можна роками заробляти на “бочках” без документів з “паленим” пальним. І водночас “розводити” на гроші інвесторів”, – підсумовує Стрельченко.
Він додає, що за останніми чутками на ринку, Саранов і Гаркуша знайшли ще одного “інвестора”, який готовий придбати цей бізнес. Втім і він ризикує втратити гроші і потрапити у нескінченний коловорот судових справ.
“Тільки у нас 12 судів в різних юрисдикціях, разом із кримінальними процесами про зміну засновників за підробленими документами, – більше 20. І це не рахуючи розслідувань Нацполіції і БЕБ про “бізнес” Саранова”, – каже він.
Втім, підприємець сподівається якщо не повернути інвестиції, то хоча б захистити свої права через суди.
“Якщо вони все ж таки приймуть правильне законне рішення і в інших справах, то будемо рухатися, як по “Електромобілу”: почнемо самостійно оформлювати дозвільну документацію, приберемо “бочки”. Ми робимо все по білому: через суд, через Мін’юст, через КМДА. А шахраїв саджати треба”, – додає підприємець.
